Протягом 2018-2020 років Україна повинна виплати за зовнішнім державним боргом близько $18,5 млрд. Цей борг був накопичений у 2006-2013 роках. Джерелом його фінансування можуть бути лише запозичення на зовнішніх ринках, зокрема кошти Міжнародного валютного фонду. Але Україна з квітня 2017 року не може отримати черговий транш кредиту МВФ. Причина — міжнародні партнери тиснуть на Уряд з вимогою різкого підвищення ціни на газ для населення до 11 грн за кубічний метр. Тільки за умови виконання цього пункту програми можливе розблокування кредитної лінії.
«У 2005-2008 в борг жили український бізнес і пересічні громадяни, які за рахунок кредитів купляли машини та квартири. У 2011-2013 роках в борг уже жила Україна як держава — за рахунок зовнішніх кредитів, а не відповідно до коштів. Це колись мало закінчитись. За часів Януковича за кілька років державний борг стрімко зріс, а резерви НБУ навпаки — знизилися вдвічі. Результат — падіння ВВП, стрімке падіння гривні. Ми маємо занадто великі борги, які треба віддавати. Це процес болісний, але іншого виходу у нас немає», — говорить Сергій Фурса, спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital.
Різке підвищення ціни на газ для населення до 11 тис. грн за тис куб м, як того вимагає МВФ, прогнозовано вдарить по гаманцю середньостатистичної київської родини — оплата за комунальні послуги зросте на 1000-1500 грн. Це в своє чергу автоматично поглибить кризу неплатежів, збільшить «армію» субсидантів та підвищить градус незадоволення у суспільстві, що може вилитися в затяжну політичну кризу. Про це на перемовинах з МВФ неодноразово наголошувала українська сторона.
Втім, позиція Фонду поки що залишається непохитною і його представники відхилили щонайменше 8 компромісних варіантів, які були запропоновані Урядом.
Відмовитися від співпраці з МВФ офіційний Київ не може, тому що більше ніде не знайде таких відносно дешевих грошей, щоб закривати ними борги. Якщо ж задерти носа і вийти з переговорів, це означатиме дефолт для України. Ми ризикуємо опинитися в стані кризи, яка гірша ніж кризи 2008 та 2014 років. Або ж зовсім скотитися до показників кризи 90-х.
«Якщо ми не залучимо кошти МВФ, щоб розрахуватись зі старими боргами — на нас чекає дефолт. А дефолт — це і долар по 40, і ріст цін, і скорочення соцвитрат, і безробіття, — зазначає Сергій Фурса. — Це значно гірше, ніж підняття ціни на газ. Але якщо підняття ціни буде підйомним для населення. МВФ говорить про ціну для населення порядку 10000 грн за тисячу кубів газу. Ми маємо погодитись, що маємо жити за коштами, але маємо розуміти, що ціна повинна бути такою, яку населення здатне заплатити. На цих позиціях в переговорах стоїть Кабмін. Має бути компромісне рішення, прийнятне для всіх».
Про високу ймовірність дефолту у випадку неотримання траншу МВФ заявляють й інші авторитетні організації, такі як Американська торгова палата в Україні, Європейська бізнес-асоціація, Союз українських підприємців, Незалежна асоціація банків України, а також інвестфонди Horizon Capital і Dragon Capital.
«Дефолт — це девальвація, інфляція, скорочення робочих місць, втрата міжнародної підтримки. Можливості замінити дешеві запозичення у МВФ немає — у приватних інвесторів під ОВДП високі відсотки. Не віддавати борги, накопичені країною за довгі роки безвідповідальної політики — не варіант. Дотриматись безумовно вимог МВФ і підвищити ціну на газ до 10-11 тис. грн за тисячу кубів — добре для "Нафтогазу", який отримає прибуток, але неприйнятно для населення, яке неспроможне буде оплачувати такі тарифи. Єдиний вихід — не зривати програму з МВФ, але торгуватись до останнього — до компромісної ціни, яка не підвищить суттєво тарифи для населення. І паралельно зменшувати залежність країни від імпортного газу», — радить політолог Микола Давидюк.
Таким чином, більшість експертів переконані, що єдиним прийнятним варіантом є продовження переговорного процесу з тим, щоб знайти формулу підвищення ціни на газ, яка б не була критичною для економіки України та для соціального стану населення, але водночас дозволила продовжити процес повернення зовнішніх боргів.
