Так звані гендерні ролі, де жінка красива, а чоловік працює — одна із найзастаріліших моделей гендерних стереотипів, яка чомусь досі є в українському суспільстві. І це в час, коли на фронті боронять нашу державу близько 37 тисяч жінок-військових. З них понад тисячу — командирки.
Розбираємося, звідки беруться ці "скрєпи" у нашій свідомості та як з ними боротися.
Що таке гендерні стереотипи
Гендерні стереотипи — загальні уявлення й очікування того, якими мають або ж не мають бути чоловіки та жінки; про їх ролі в суспільстві чи особисті якості.
Керуватися усталеними стереотипами — те саме, що намагатися розділити світ на "біле" і "чорне". Це означає спрощувати для себе реальність і не сприймати те, що кожен із нас індивідуальність зі своїми особливостями, незалежно від гендеру.
Гендерні стереотипи можна поділити на три основні групи:
- Стереотипи щодо маскулінності та фемінності, коли чоловікам та жінкам нав’язують, як вони мають виглядати, поводитися чи одягатися відповідно до так званих "суспільних норм";
- Стереотипи щодо професій, коли їх ділять на чоловічі та жіночі;
- Стереотипи щодо сімейних та професійних обов'язків, коли жінці нав’язують виховання дітей та всю хатню роботу, а чоловіку — необхідність забезпечувати родину.
Звідки беруться гендерні стереотипи
Стереотипи, як і особистість в цілому, формуються завдяки середовищу. Точніше, трьом: мікро-, макро- та мегасередовищам.
За перше відповідає родина та оточення, друге включає державу та її складові, третє — світ і його політику.
Спочатку дитина дивиться на рольові моделі батьків. Якщо, наприклад, мама займається хатньою роботою, а тато постійно на роботі, це відкладається на підсвідомому рівні та сприймається нормою в подальшому житті. Сюди ж можна віднести й казки, де часто хлопців зображують як безстрашних лицарів чи богатирів, справою життя яких є врятувати принцесу. А самі принцеси в цих же казках тільки те й роблять, що чекають на принца, який їх врятує.
Ігри та активності теж грають роль у подальшому сприйнятті світу, адже від самого початку починається поділ на хлопчачі машинки чи дівчачі ляльки.
Настанови від батьків по типу "не плач, ти ж хлопчик" або "дівчатка так себе не ведуть, будь скромніше" неабияк впливають на доросле життя і часто призводять до руйнівних наслідків.
Далі ми вбираємо інформацію від вчителів, викладачів, кумирів; з літератури, фільмів, ЗМІ, реклами тощо. Все це формує наше уявлення про світ і нашу роль у ньому. Часто це уявлення викривлене, адже воно формується на основі чужих і вже прийнятих "норм", які нав’язують нам, поки ми ростемо і навчаємося.
Чому гендерні стереотипи — це шкідливо
Стереотипи обмежують і тих, хто ними послуговується, і тих, хто намагається їм відповідати.
Перші перестають розвиватися, оскільки не можуть сприйняти іншу думку і розширити свою картину світу. Такі люди не пристосовані до сьогодення, адже поки вони живуть за застарілими штампами, світ вже абсолютно інший.
Другі або стикаються з розчаруванням і депресією у спробах відповідати чужим очікуванням, або зазнають тиску на шляху власної реалізації.
Навішення ярликів заважає самореалізації, отриманню роботи, соціалізації та життю загалом.
Ще й надто, стереотипне мислення це перший крок до гірших суспільних явищ.
Існує концепція "піраміди ненависті", яка нагадує піраміду потреб Маслоу. Вона складається з п’яти рівнів, де на найнижчому знаходяться стереотипи, а на найвищому — геноцид.
Не варто недооцінювати загрозу від стереотипного мислення. Гендерні стереотипи дають початок сексизму та сегрегації, які часто призводять до насильства. Будьте відкриті до інакшості.
Як боротися з гендерними стереотипами
Показувати й бачити альтернативу як на державному рівні, так і на побутовому. Упередження — набуті, з ними людина не народжується. Тому, виховуючи дітей, варто фільтрувати їх інформаційний вакуум, обговорювати почуті упереджені фрази, не ділити ігри та заняття на дівочі чи хлопчачі, не нав’язувати їм моделі поведінки чи зовнішнього вигляду.
Позбутися стереотипних кліше дорослим можна, якщо вчитися критичному мисленню. Не варто сприймати на віру усі слова так званих авторитетів. Варто бути відкритим до альтернативних думок і аналізувати отриману інформацію.
Свою роботу, звісно, має виконувати й медіа, яке найбільше впливає на формування громадської думки.
Україна у цьому плані зараз рухається в правильному напрямку. Все більше з’являється матеріалів, які руйнують усталені гендерні стереотипи. Репортажі про жінок-військових, бізнесвумен із чудовими сім’ями, чоловіків із б'юті-індустрії чи татусів у декреті. Ці матеріали не подаються як щось дивовижне, а показують реальність, якою вона є. І якщо хтось не готовий до такої реальності, то треба міняти свої стереотипні "налаштування", адже світ вже змінився.
