До досягнення глобальної гендерної рівності аналітики дають світу близько 136 років. Понад століття для того, аби людство масово усвідомило непотрібність будь-яких дискримінацій та упереджень.
Що таке гендерна рівність
Гендерна рівність — це можливість для людей будь-якої статі вільно обирати кар’єру, релігію, спосіб життя тощо. Права, можливості та доступ до суспільства не має залежати від статі та гендеру.
Глобально ця концепція передбачає усунення всіх соціальних бар'єрів, які заважають проявитися як особистості.
При цьому, помилковою є думка, що гендерна рівність — це однакове ставлення до всіх. Ні, кожна людина має свої індивідуальні якості та навички. Саме їх, а не стать та пов’язані з нею стереотипи, мають враховувати під час, наприклад, прийняття на роботу.
Чому ми досі не досягли повної гендерної рівності
Гендерна нерівність або дискримінація бере початок з давніх стереотипів, які укріпилися в нашій свідомості. Вище ми писали про соціальні бар’єри. Саме через них багато людей досі відкидають концепцію рівності. Мова йде про нав’язані соціальні ролі чоловіків і жінок, стереотипи щодо їх сили, витривалості чи інтелекту. Хибні й примітивні очікування, що чоловік народжений для тяжкої роботи, а жінка — для виховання дітей так довго транслювалися з медіа, реклами та кіно, що для їх остаточного викорінення треба багато часу та зусиль.
Приклади гендерної дискримінації
Гендерна дискримінація, як ми писали вище, передбачає різне ставлення до людей на основі їх статі, а не їхніх здібностей чи індивідуальних характеристик.
Так, серед розповсюджених проявів дискримінації можна виділити кетколінг, з яким стикаються дівчата ледь не кожен день."Кс-кс-кс-кання" чи свисти в сторону жінок обмежують їх свободу. Через такі чоловічі прояви дівчата часто змушені одягатися або фарбуватиму не так, як вони хочуть, аби просто не привертати зайву увагу.
Дискримінація, породжена стереотипами, проявляється й у школі, університеті й згодом на роботі. Адже дітям нав’язують поняття чоловічих та жіночих професій.
Такий пресинг обмежує їх у виборі майбутнього шляху й в результаті зменшує можливість проявити себе.
Також часто у засобах масової інформації, наприклад, сексуалізують жінок, що призводить до того, що їхній зовнішній вигляд має більшу вагу, ніж здібності. Це впливає не лише на кар’єру, але й на самооцінку.
Може здатися, що гендерна дискримінація стосується здебільшого жінок. І це дійсно так, адже століттями їх посували на задній план. Водночас чоловіків це також стосується. Зокрема, коли мова йде про заробіток, кар’єру, питання сім’ї. Так, наприклад, дискримінації підлягають ті чоловіки, які повністю не забезпечують сім’ю чи йдуть у декрет замість жінки; які обирають "жіночі" професії тощо.
Також розповсюдженою формою дискримінації чоловіків з початком повномасштабної війни стали питання "чому не служиш", які не базуються на реальних фізичних та професійних можливостях.
Що дає гендерна рівність
Досягнення гендерної рівності має нескінченний перелік переваг.
Звісно, по-перше, це більше успішних людей, які змогли реалізуватися. І, відповідно, щасливих. Крім того, рівність позитивно позначається на родинах. Там, де немає усталених упереджень щодо гендерних ролей, сім'ї міцніші й здоровіші.
Це також розвиток бізнесу, оскільки гендерна різноманітність покращує організацію інновацій та продуктивності.
Також можна говорити про розвиток економіки, чому неабияк сприятиме усунення гендерного розриву в оплаті праці. Як показують дослідження, якби країни Організації економічного співробітництва і розвитку підвищили зайнятість жінок до рівня Швеції, їх ВВП збільшився б на близько 6 трильйонів доларів.
Гендерна рівність сприяє залученню жінок до політичних процесів на рівні з чоловіками. Зараз все більше жінок виходять на політичну арену, але досі більшість державотворчих систем орієнтовані на чоловіків.
Як з гендерною рівністю в Україні
Цьогоріч Україна посіла 81 місце в рейтингу Global Gender Gap Report 2022, під час складання якого враховують економічні та освітні можливості реалізації, здоров’я та життєзабезпечення, а також розширення прав та можливостей у політиці.
Водночас минулого року ми були 74-ті. Падіння в рейтингу спричинене війною, яку проти України розв’язала росія.
При цьому, українське суспільство все більше поділяє принципи гендерної рівності, але дискримінація, на жаль, нікуди не зникає.
Так, все більше жінок займають керівні посади, відкривають власний бізнес, але й досі зазнають суспільного тиску, побутового чи сексуального насильства тощо.
Жінок в українській політиці теж стає дедалі більше, але їх продовжують оцінювати за зовнішнім виглядом, присвячуючи матеріали або сюжети тому, в який бренд вона буда одягнена та чи пасують її туфлі до сумочки. Крім того, квоти у Верховній Раді досі не передбачають рівного розподілу місць між чоловіками та жінками й часто носять лише формальний характер.
Водночас позитивним є те, що журналісти та креативники масово починають відмовлятися від стереотипних уявлень про гендерні ролі й демонструють інший погляд на усталені речі. Наприклад, в ютубі ви можете знайти сюжети про татусів у декреті, чоловіків-майстрів манікюру, успішних і в бізнесі, й вдома жінок тощо. Тобто, таким чином суспільство відкачують оцінювати інших за статевими ознаками.
Як вплинула війна на гендерну рівність в Україні
У Центрі Разумкова кажуть, що найбільше роль жінок в армії змінилася з початком війни на Донбасі. Якщо раніше вони зазвичай обіймали посади типу телефоністок, медикинь чи кухарок, то з 2014-го в складах добровольчих батальйонів почали виконувати бойові завдання. Щоправда, числились зазвичай на тих же небойових посадах.
Ця ситуація змінилася у 2018, коли законодавчо були зняті деякі обмеження для жінок.
За словами заступниці міністра оборони Ганни Маляр, наразі в українській армії служать близько 40 тисяч жінок, 7 тисяч з яких вступили до лав ЗСУ після початку повномасштабної війни. Серед них є танкістки, снайперки, артилеристки, офіцерки тощо. Минулого року Тетяна Остащенко стала першою жінкою в ЗСУ, яка отримала генеральське звання.
Зміни в ставленні до жінок на війні та їхньої ролі ми спостерігаємо й в щоденних зверненнях президента й в засобах масової інформації, де на позначення військових вживають словосполучення "захисники та захисниці". Здавалося б, нічого надзвичайного, але таким чином суспільству транслюють правильні наративи, які не дозволяють применшувати значення жінок, які на рівні з чоловіками боронять нашу країну.
Позитивні зміни щодо ролі жінок ми бачимо й на міжнародній політичній арені. Яскравий приклад цього — Олена Зеленська, яка стала першою в історії США леді іншої країни, яка виступила перед Конгресом. Ба більше вона змінила усталені норми регламенту, попросивши системи ППО. До цього перші леді ніколи не говорили про зброю.
Водночас досі є багато проблем, з якими стикаються військовослужбовиці. Вони починаються від побуту, який заточений під чоловіків, і закінчуючи сексизмом. Проте роль жінок безперечно стає більш помітною в армії та Україні загалом.
