Анекдот замість епіграфа:
- М'ясо з вашої шаурми вчора гавкало чи нявкало?
- Ставило дурні питання.
Про що це
Колись давно, коли дерева були високими, у світ виходили фільми про Джеймса Бонда. Це були авантюрні, комедійні, пригодницькі детективи. З тієї пори багато змінилося. Джеймс Бонд став драматичним героєм, у нього з'явилися складні мотиви та переживання, він втратив свій молодечий запал.
Але для нормального функціонування світобудови дуже потрібні авантюрні детективи про супершпигунів! Тож режисер Метью Вон узяв на себе задачу підтримання рівноваги у світі та зняв "Кінгсмена", — а тепер ще й сіквел.
Якщо ви пам'ятаєте, перший фільм розповідав про молодого мешканця соціального дна Еггзі (Терон Еджертон), який став агентом секретної служби "Кінгсмен". У сіквелі Еггзі подорослішав, перестав бути довбаком і живе тепер у гарному будинку зі своєю подружкою – швецькою принцесою. Це та сама, що в першій частині обіцяла Еггзі анальний секс як нагороду за порятунок світу. До речі, цей іскрометний жарт повторений у другій частині рази три, бо чого ж такий жарт має пропадати. Ой, спойлер?
Як і належить, у Кінгсменів є дуже сильний, лютий і прокачаний ворог – тендітна жіночка середніх років на ім'я Поппі (про неї пізніше). У неї є супер-пупер-мега-модна зброя, якою вона шарахнула відразу по десятку цілей по всій Великій Британії, і таким чином позбулася Кінгсменів.
Ті, що лишилися живі, спочатку з горя напиваються, а потім їдуть в Америку, аби попросити допомоги в заокеанських колег – теж секретних агентів. І ті допомагають, чого ж ні. Далі на глядача чекають всілякі безумні перипетії та паради атракціонів.
Порівняно з оригінальним фільмом, у новому "Кінгсмені" відсутній такий важливий для сюжету елемент, як розвиток характеру головного героя. У першій частині ми спостерігали історію Попелюшки – перетворення вуличного хулігана Еггзі на благородного розвідника. У сіквелі цього немає. Автори обрали інші способи бавити аудиторію. І, як на мій погляд, родзинкою цієї стрічки є антигерой, та сама тітонька Поппі.
Переходь на сторону зла, у них наркота й бургери
Як воно часом буває у фільмах такого типу, головний злодій виявився цікавішим і харизматичнішим, ніж усі разом узяті позитивні герої.
Підприємлива, божевільна й амбітна наркодилерша Поппі (Джуліана Мур) вражає своєю тягою до грошей, слави й хорошої музики. Вона носить романтичні плаття в квіточки та готує бургери з людського м'яса.
Її злодійське лігво претендує на звання одного з найприбацаніших в історії кіно – вона живе в джунглях Камбоджі, де збудувала собі маленьке містечко у стилі Америки 50-х років. Не питайте, чого так.
Ще вона тримає в заручниках Елтона Джона (справжнього) – тому що, очевидно, хоче слухати його живцем, а не в записі (і тут її можна зрозуміти). Ще у неї є два собако-роботи, придуркуваті, як справжні собаки, але водночас це її зброя. Також у арсеналі Поппі є амбал з роботизованою рукою, м'ясорубка і диплом якоїсь відомої бізнес-школи (забула назву, вибачайте). Загалом вийшов прекрасний образ антигероя, від якого фільм сильно виграє.
І от що я вам скажу. Поппі мене переконала: наркотики – це щось непевне й небезпечне, їх може розповсюджувати якийсь маніяк, крім того, наркоманів ніхто не любить. "Вибирай алкоголь, алкоголь – це тема. Така головна мораль фільму", - подумала я й негайно хильнула віскарика.
Актори та спецефекти
У фільмі зібралися аж п`ять володарів "Оскара": Джуліана Мур, Колін Ферт, Холі Бері, Джеф Бріджес та богоподібний Елтон Джон. До цієї компанії долучилися Емма Ватсон, Ченінг Татум та інші прекрасні актори.
Не можна сказати, щоб хтось із них видав неймовірну акторську роботу. Все якісно, все як має бути – але нічого вражаючого (якщо не рахувати власне титрів). Хочеться відзначити Коліна Ферта – він створив зворушливий образ професіонала, що уже немолодий, хворий на голову і дуже самотній, але все ще ого-го у своїй справі.
Чого я чекала від акторів. Я хотіла побачити, як рафіновані британські джентльмени відпускають вульгарні, сороміцькі й безцеремонні жарти, але при цьому примудряються лишатися такими ж рафінованими. Бо саме це було прекрасно в першій частині. І – слава всім богам – здається, залишилося і в сіквелі.
І про візуальну складову. У фільмі багато екшн-сцен, трюків та спецефектів. Як я вже сказала, найбільше мені сподобався світ злодійки Поппі – він вийшов яскравим і вигадливим. Решта картинки – міцний середнячок, і за якістю графіки, і за креативністю.
Вердикт
Я знаю, що багато фанатів першої частини чекали на продовження, і я не можу сказати, що друга частина цих фанатів розчарує. Хоча порівняно з оригінальним фільмом, на мій погляд, сіквел усе-таки програє – перший був натхненнішим, смішнішим і цікавішим. І, тим не менше, "Кінгсмен: Золоте кільце"вартий перегляду.
Читайте також: "Дивитися чи не дивитися: "Мати!"
