«Тіні забутих предків» - видатний український художній фільм, знятий Сергієм Параджановим. Минулого року стрічка відсвяткувала 50 років з дня прем'єри. «Тіні» стали культовим явищем в українскьому мистецтві та зокрема «шістдесятництві». Не так давно у Мистецькому арсеналі пройшла масштабна виставка присвячена річниці виходу фільму. Пропонуємо вам 11 цікавих цитат з цього фільму.
«В церкві немає Щезника, немає Сатани. Сатана є серед людей. Він Богу гроші віддає, а у бідної людини душу виймає.»
«Нехай кажуть що хочуть. Ти будеш моєю.»
«Чому ти ся бай не жениш, високий Бескиде?», - питає вітер чорну гору. А чорна гора відповідає: «Бо зелена полонинка за мене не піде». І стоять вони отак обоє так одвік-віку, милуються красою, а поженитися не можуть. Тільки вітер їм співаночки носить.»
«Я тебе буду просити, аби це ніхто и світі не знав. Бо це стидно. Що його любов до цього довела.»
«Чорнокнижники, планетники, потопники, лиха годино, будьте ласкаві, приходіть до мене на ситі страви, на пахучі горілки. Я вас заклинаю, аби ви щезли і ніколи не з'являлись.»
«Прийшов би, ми би йому все помогли. Ой боже, до чого його та любов довела.»
«Так шло життя... Для праці - будні, для ворожіння - свято.»
«Про нього люди казали, що він, як бог. Його боялись, але потребували всі...»
«Заклинаю я вас, хмари, громи і громовиці. Я посилаю вас на ліси і води. Тут у вас немає сили, немає сили. Я посилаю вас туди, куди ворона не долетить, де кінське іржання не чути. Згиньте, згиньте.»
«Б'ю сюди - сохнуть руки, б'ю сюда - сохнуть ноги. А коли сюди - людина помирає.»
«Еслі я помру, нехай мене поховають у тому білому убранні, в якому я колись парубкував.»
