19 березня 2025 року українська поетеса, письменниця, членкиня руху шістдесятників Ліна Костенко святкує День народження — їй виповнилось 95 років. Від початку повномасштабної війни з мисткинею у Києві живе її донька, письменниця Оксана Пахльовська.
"Наш Київ" зібрав добірку її найпопулярніших цитат та крилатих висловів.
Цитати Ліни Костенко про життя
- Єдиний, хто не втомлюється, — час. А ми — живі, нам треба поспішати.
- У кожного своя пустеля і свої міражі.
- Проблеми ж — як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані — то вже навік.
- І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт.
- І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…
- А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.
- Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.
- Страшні слова, коли вони мовчать.
- Все наше життя, це чекання найгіршого і надія на краще.
- Біда сьогодні буть домовичками, у інтер'єрах казка не живе.
- Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там.
- Епоха несприятлива — ламає іще в колисці геніям хребти.
- Єдине, що від нас іще залежить, —
Принаймні вік прожити як належить.
Цитати Ліни Костенко про Україну
- Держава — це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава — це він, то досі у нас вже була б достойна держава…
- Настала якась собача старість ідей. Ніхто нічого не хоче. Ніхто ні за що не бореться. Тільки наші політики за владу над нами.
- А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
- Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.
- Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.
- А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
- Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.
- Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.
- Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.
- Поки що я можу з жахом сказати: докотили Україну до прірви і поки не з’явиться ота цивільна відвага в людях, доти вона так і буде ця Україна — декоративна. Незалежність ворушить вусами уві сні.
- Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те.
- Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
- Манія величі — це хвороба. Комплекс меншовартості — теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем, як Поприщін у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахаю і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки.
- Кожному поколінню сняться свої кошмари.
- Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.
Цитати Ліни Костенко про мову
- У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження.
- Ну, от і дожилася наша мова, була-була безсмертною в віках, але прийшли бендюжники від слова і потопили мову в матюках.
- Мова солов'їна, а тьохкають чортзна-що.
- Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.
- Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.
- Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.
Цитати Ліни Костенко про кохання
- І все на світі треба пережити,
бо кожен фініш — це по суті старт.
І наперед не треба ворожити,
і за минулим плакати не варт…. - Все наше життя, це чекання найгіршого і надія на краще.
- Життя — це оббирання з реп'яхів, що пазурами уп'ялися в душу.
- Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним. - Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага. - Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє. - Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі.
Цитати Ліни Костенко про росію
- І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми,а завтра — ви. - У кожної нації свої хвороби. У росії — невиліковна.
Ліні Костенко хочуть надати звання "Почесний громадянин міста Києва"
